Песня Эмиля Крупника (муз. С Трофимова)

Буковина – рідна мати,
Не вкрадеш – не будеш мати,
А не будеш мати – хліб не купиш в шопі.
Годі владу матюкати,
Теба їхати шукати,
Заробляти кляті гроші у Європі.

Ми пішли на всі чотири,
Погуляли, тири-пири,
По світах пошелемендались, сараки,
Попахали в тих європах,
Поблукали по секс-шопах,
Заробляли, але, видко, все до… фєні.

Гриць тинявся у Парижі,
Із Берліну мазав лижі,
В Амстердамі мив посуду у китайців,
В Барселоні і в Мадриді,
Працював биком в корриді,
Матадори протикали йому… боки.


А Василь у Лісабоні
Біля статуї Бурбонів,
На тромбоні різав вуха португонам,
А вони – козли і фавни,
Василеві із Заставни
Надавали стусанів його ж тромбоном!

Буковинський дух Європою віє –
Буна зива, португальська повіє!

Дьордій мив поли в Остраві,
Чистив пляжі в Коста-Браві
Тер у Луврі експонати всі ганчиркоу,
А коли йому без понта
Посміхалася Джоконда,
Дьордій ніц не розумів – ну, шо си шкіре?

Європейські автомийки
Нам башляли дві копійки,
Ми ж робили, не розводячи бодягу,
Тож від Рейну до НемАна,
Знають нашого Івана -
Топорівського міцного чолов‘ягу.


Скільки було паханини,
Пик побитих, стрілянини,
Скільки було італійок та полячок!
З заграничного дурдому
Повертаємось додому,
Заробивши купу євро і болячок.


Із кишені витягаємо дулю -
Ла відерчі, факінгс біч Ліверпулю!


Дома – не відпочиваєм,
Нас кохають – ми крєпчаєм,
Силу новую знаходим в тому гарті,
Тож нехай собі як знають,
Божеволіють, конають,
Ми ж – шануймося, бо нині – цього варті!