Песня Эмиля Крупника

Ми живем на Стасюка,
Пиво п’єм на дурняка
І на ринок ходим на работу.
Барахло продаємО ж,
А напротів – «ЧеремОш»,
Там – курвИ і прочайя гидота,

Був я з друзями присів
І по повній накатив
Самогонки з отчого джерЕла,
А коли в душе – ніштяк,
Хрін зупиниш просто так
Бєшеного парня Аурела!

Буна зіва – маємо бажання ми,
І тому шукаємо кохання ми,
Ми не алкаші якісь, не збоченці,
Просто нам любві і щастя хочеться!

А дівкИ по барам – гай!
Їм крутеликів давай,
Полюбити бідного не годні,
Хто під’їхав на «ПоршЕ» -
Всі дівкИ – його, вообше!
Отаке життє у нас сьогодні,

Я в «ЧерЕмош» си ввалив,
І до Домки підкотив,
Що одна сиділа вже годину,
І сказав я: «Домко, моу!»
Гай, пішли ко мнє домоу,
Створювати новую родину!

Буна зіва – маємо бажання ми,
Фист уже втомились без кохання ми,
Честно обіцяю, зуб даю, бігме,
Буде нам совєт, любов і щастя, ме!

Бачу – Домка не кричить,
Улибаєтца, мовчить,
На менЕ запала, без базара!
Я її поцілував,
Обійняв і крєпко зжав,
ДИвлюсь – біля мене санітари

Руки зв’язують – увва!
Та й на Мусоргського, 2
Вже везуть і колють внутрівєнно,
Кажуть: «Що же ти, козел,
Так в натурі обарзєл,
Шо стояв і мацав манекена?»

ГАНЬБА!!!!!

Буна зива…. Отакі страдання, ме,
Я такі попав через кохання, ме,
Манекен поторгав – нисенітниця
І на ньому змушений… женитися!